Показ дописів із міткою ЗМІ. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою ЗМІ. Показати всі дописи

понеділок, 26 листопада 2018 р.

Право на гонорар за інтерв'ю мають не лише зірки



Статистика переглядів (понад 11800) і поширень (220) публікації від 20 листопада щодо права людей з ДЦП на призначення їм електровізків наштовхнула мене на ідею. Давайте цього тижня поговоримо про так звані "правові міфи України", тобто про маловідомі нам права, через незнання яких нас часто обманюють і залишають ні з чим.

Про одне з таких прав я писала неодноразово, але люди продовжують потрапляти на цей ґачок. Ідеться про право особи, у якої взяли інтерв’ю в глянець, на телевізійне ток-шоу чи на радіопередачу, на винагороду (гонорар). Так, у ч.ч.3–5 ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» чітко передбачено:

Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Винагорода за  використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.
Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Це означає, що, по-перше, не треба бути зіркою сцени чи кіно, аби отримувати кошти за своє інтерв’ю. Таке право належить кожному, у кого взяли інтерв’ю журналісти. Навіть якщо це людина з важкою формою інвалідності, яка розповідає про свій запаморочливий кар’єрний зліт. Навіть якщо ця історія стане прикладом для мільйонів людей з інвалідністю і без неї. Навіть якщо інтерв’ю на «соціально важливу тему», про яку розповідає людина, яка опинилася в цій ситуації.

Однак посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, які дають інтерв’ю з приводу діяльності цих структур і своєї роботи, гонорар не отримують.

По-друге, гонорар за інтерв’ю виплачується «за замовчанням», тому, що людина дала інтерв’ю, а не на її прохання чи вимогу. Фрази «Редакція такого не практикує!» не повинно звучати, взагалі, оскільки вона означає умисне порушення авторських прав на інтерв’ю.

По-третє, якщо гонорар отримує журналіст, то таку саму суму повинні виплатити і Вам. Відмовитися від гонорару Ви можете лише за домовленістю з тим, хто брав інтерв’ю. Але тільки тоді, якщо такий журналіст не є найманим працівником цієї редакції, бо інакше він не матиме право на укладення самостійно договорів.

пʼятниця, 16 листопада 2018 р.

"Пікантні" особливості розгляду звернень громадян






У минулій публікації ми говорили про безоплатний розгляд суб’єктами владних повноважень пропозицій, заяв і скарг громадян, оформлених певним чином, у строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти днів від дня їх надходження. Такий порядок встановлено Законом України «Про звернення громадян» (надалі — Закон про звернення).

Сьогодні окреслимо деякі цікаві моменти, так би мовити, останні штрихи цього порядку. По-перше, згідно зі ст.1 цього ж Закону суб’єктами розгляду звернень громадян є не лише органи влади та їхні посадові особи, а й об’єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і засоби масової інформації. Тобто, коли Ви пишете свою історію в ток-шоу телеканалу, пропонуючи тему для чергового випуску, цей лист також підпадає під звернення громадян. Тому він має містити всі потрібні реквізити, а відповідь на нього редакція повинна надати не пізніше встановленого строку.

По-друге, ст.12 Закону про звернення передбачено, що існують заяви і скарги громадян, порядок розгляду яких встановлено іншими законодавчими актами, а саме:



- Кодексом законів про працю України та іншим трудовим законодавством;

- законодавством про захист економічної конкуренції;




Відповідно до положень цих законів і кодексів заяви та скарги громадян розглядаються в інші строки, за подачу деяких звернень треба платити судовий збір або інші платежі.

І тут привертає увагу відсутність у даному переліку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст.33 і 36 якого передбачають звернення громадян з письмовою заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката. Значить, розгляд такої скарги має здійснюватися в порядку, передбаченому Законом про звернення, а, отже, безоплатно.

Виходить, Рішення Ради адвокатів України «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» від 23 вересня 2017 року, чинне з 1 січня 2018 року, суперечить законодавству України. Тому відмову у прийнятті скарги щодо поведінки адвоката через невнесення плати за її розгляд можна оскаржити до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до суду.