Про гонорар адвоката та його розміри

Мені часто задать два питання: "Скільки коштує?" і "Чому так дорого?". На перше питання хочу відповісти, почавши з цитати ч.ч. 1 і 3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

                                              Згідно з цими нормами гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Саме з урахуванням названих критеріїв я і формую свої гонорарні пропозиції. А мінімальні їх розміри виглядають так:

1) питання щодо встановлення інвалідності та визначення права на освіту та працю для людей з інвалідністю - 500 грн;

2) створення запиту на публічну інформацію - 500 грн;

3) питання захисту прав дітей з інвалідністю - 500 грн;

4) створення запиту на уособлену інформацію (стосується конкретної справи чи особи) - 1000 грн/стор.;

5) консультація щодо роботи державних електронних систем чи реєстрів - 500 грн/год;

6) консультація щодо інших питань - 1000 грн/год.;

7) створення інших документів (скарг, претензій, листів, позовів) - 1000 грн/стор.

Що ж до другого питання, то я навчилася відповідати на нього без виправдовувань лише нещодавно: Це - моя робота, яку я добре знаю і роблю!

Що і скільки може брати адвокат за свої послуги?

Найбільші непорозуміння виникають між адвокатом і клієнтом виникають з приводу розміру гонорару. Так, один клієнт колись заявив мені, що «всі адвокати — хапуги!». У свою чергу, адвокати часто вважають, що клієнти не оцінюють їх належним чином, оскільки постійно запитують «Чому так дорого?».

А між тим, поняття і критерії формування гонорару встановлені ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і ст.28 Правил адвокатської етики, згаданих у вчорашній публікації щодо неетичності обіцянок виграшу справи.

Отже, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов'язаних з виконанням доручення.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. А не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися:

- складність справи. Наприклад, кримінальна справа про пограбування кіоску на зупинці без зброї та нанесення тілесних ушкоджень обійдеться клієнтові адвоката дешевше, ніж справа про шахрайство, вчинене групою осіб щодо сотні потерпілих;

- кваліфікація, досвід адвоката. Так, гонорар за представництво в адміністративному суді адвокатом, який закінчив відомий юридичний факультет чи вуз і пропрацював у сфері адміністративного права понад десять років, буде більшим за винагороду адвокатові, який закінчив вуз у райцентрі та лише почав практикувати такі справи;

- завантаженість адвоката. Захисник, у якого дві резонансні кримінальні справи одночасно, вправі просити більший гонорар за третю справу меншого масштабу, ніж той, у кого п’ять справ про кримінальні проступки;

- інші обставини. Наприклад, фінансовий стан клієнта. Консультація для тимчасово безробітного клієнта може коштувати менше, ніж для людини з доходом вище середнього.

Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

При цьому варто пам’ятати, що адвокат, який надає безоплатну правову допомогу, отримує винагороду виключно за рахунок держави у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Право на гонорар за інтерв'ю мають не лише зірки

Статистика переглядів (понад 11800) і поширень (220) публікації від 20 листопада щодо права людей з ДЦП на призначення їм електровізків наштовхнула мене на ідею. Давайте цього тижня поговоримо про так звані "правові міфи України", тобто про маловідомі нам права, через незнання яких нас часто обманюють і залишають ні з чим.

Про одне з таких прав я писала неодноразово, але люди продовжують потрапляти на цей ґачок. Ідеться про право особи, у якої взяли інтерв’ю в глянець, на телевізійне ток-шоу чи на радіопередачу, на винагороду (гонорар). Так, у ч.ч.3–5 ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» чітко передбачено:

Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Винагорода за  використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Це означає, що, по-перше, не треба бути зіркою сцени чи кіно, аби отримувати кошти за своє інтерв’ю. Таке право належить кожному, у кого взяли інтерв’ю журналісти. Навіть якщо це людина з важкою формою інвалідності, яка розповідає про свій запаморочливий кар’єрний зліт. Навіть якщо ця історія стане прикладом для мільйонів людей з інвалідністю і без неї. Навіть якщо інтерв’ю на «соціально важливу тему», про яку розповідає людина, яка опинилася в цій ситуації.

Однак посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, які дають інтерв’ю з приводу діяльності цих структур і своєї роботи, гонорар не отримують.

По-друге, гонорар за інтерв’ю виплачується «за замовчанням», тому, що людина дала інтерв’ю, а не на її прохання чи вимогу. Фрази «Редакція такого не практикує!» не повинно звучати, взагалі, оскільки вона означає умисне порушення авторських прав на інтерв’ю.

По-третє, якщо гонорар отримує журналіст, то таку саму суму повинні виплатити і Вам. Відмовитися від гонорару Ви можете лише за домовленістю з тим, хто брав інтерв’ю. Але тільки тоді, якщо такий журналіст не є найманим працівником цієї редакції, бо інакше він не матиме право на укладення самостійно договорів.