Офіційна заява
Завтра у Києві проходитиме другий для мене Марш Рівності. Чому я беру у ньому участь? Тому, що:
- Марш Рівності - не гей-парад, а правозахисний захід, учасники якого заявляють про конституційний принцип рівності прав для кожного. Нагадую, що порушення прав за будь-якою ознакою є дискримінацією;
- Марш Рівності - не вип'ячування гомосексуальності чи трансгендерності, а констатація того, що такі люди в суспільстві є і вони потребують рівноправ'я та правового захисту. Інакше треба заборонити демонстрації робочих і марші людей з інвалідністю, які мають ту саму мету;
- треба відокремлювати засудження одностатевих стосунків і зміни статі релігійними канонами, з одного боку, та позбавлення представників ЛГБТ-спільноти громадянських і цивільних прав, - з іншого. В Україні діє свобода віросповідання і церква відокремлена від держави. Тому ніхто не може бути обмежений у правах або позбавлений їх через порушення релігійних канонів;
- українці вимагають поважати їхній вибір тієї чи іншої політичної сили на вищі державні посади, хоча цей вибір впливає на життя країни в цілому, а іноді може призвести до її занепаду. А при цьому поважати добровільний вибір інтимного партнера, що ніяк не стосується нікого, крім цих двох людей, наше суспільство поважати відмовляється. Це є неприпустимим втручанням в особисте життя.
Така моя позиція як правозахисника, і вона є непохитною.
