Ефективний контроль над владою. Вчимося писати запити на інформацію

У дописі “Як змусити владу працювати, або демократія в дії” ми домовилися розглянути особливості різних способів взаємодії з владою. Одразу варто окреслити, що ємний термін “влада” включає в себе не лише органи державної влади, як-от: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та будь-які міністерства чи місцеві державні адміністрації або суди. Сюди входять також обрані посадовці: народні депутати чи Президент України. І, звісно, не забуваємо про органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські, районні обласні ради, їхні виконавчі комітети, сільських, селищних, міських голів.

У названій же публікації йшлося про право кожного громадянина вимагати від влади періодичну звітність. Як це здійснити на практиці? До прикладу візьмемо одну з найпопулярніших передвиборчих обіцянок підняти пенсії літнім людям або людям з інвалідністю.

Отже, обрали ми з вами кандидата, який найгучніше про це кричав. Минає місяць, півроку, а наш обранець мовчить про гідні пенсії та про те, де він братиме на це гроші. Аж раптом нам спадає на думку запитати його про це, а не мучитися здогадками. Прочитавши публікацію “Яку інформацію влада може приховувати, а яку - ні?” ви дізнаєтеся, чим можна цікавитися, а що є табу.

Виконання передвиборчої програми в частині пенсій не може бути закритою інформацією, оскільки обіцянка мала публічний характер, а її виконання пов’язано з використанням бюджетних коштів.

Як відомо, для отримання потрібних відповідей треба ставити правильні запитання. Тому, якщо бабуся чи дідусь (наші чи сусідські) поскаржаться нам на того негідника, який обіцяв їм пенсії, а тепер мовчить, то ми робимо наступне.

1. Знаходимо його передвиборчу програму або його виступи перед журналістами. Наприклад, на сайті Центральної виборчої комісії. Чи в пошуковій системи набираємо ім’я обранця разом зі словом “пенсії” та читаємо/дивимось інтерв’ю, коментарі тощо. Що конкретно він казав про пенсії? Яким категоріям пенсіонерів він обіцяв підняти виплати? Чи обіцяв їх підняти в конкретні строки? Чи казав, що конкретно для цього робитиме? Звідки братиме гроші для виконання даної обіцянки?

2. Записуємо ці чи інші запитання, які нас цікавлять в його діяльності на тему пенсій. Вони і будуть головною частиною нашого запиту.

3. Оформлюємо письмовий запит на інформацію відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Хоча за її нормами прохання надати інформацію може бути також усним, але письмова форма надійніша. Адже це не дозволить адресату обманути запитувача або заявити, що деяких питань не було.

4. Обов’язково зазначаємо в запиті: назву (ім’я) адресата; своє прізвище, ім’я та по батькові; свою поштову адресу або емейл, а також номер телефону, якщо такий є; самі питання, які нас цікавлять, або документ, в якому є необхідна інформація; підпис і дату подання запиту. При цьому, по-перше, поштову адресу та емейл ми можемо написати або разом, або на вибір. Відмова надати запитану інформацію на підставі відсутності домашньої адреси буде незаконною.

По-друге, ми не повинні пояснювати, навіщо нам запитувана інформація та як вона стосується нас особисто.

5. Нагадуємо в тексті запиту, що:

- якщо наш обранець не володіє запитуваною інформацією, він зобов’язаний переслати це прохання тому, хто може нам відповісти. Повернення запиту через некоректного адресата суперечить законодавству України.

- незаконною є відповідь про те, що запитану інформацію можна знайти в загальнодоступних джерелах;

- такі “відписки” ви змушені будете оскаржити до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

6. Обираємо спосіб подачі запиту: в канцелярію (приймальню); через сайт обранця (якщо там є електронна форма запиту); на його емейл чи факсом. Тут необхідно пам’ятати, що надсилання запиту емейлом не означає, що його текст ми можемо викладати безпосередньо в тілі електронного листа. У такому разі запит надсилається повноцінним відсканованим документом з підписом, вкладеним у лист.

7. Чекаємо п’ять робочих днів на відповідь.

8. Отримуємо письмову відповідь і показуємо її бабусям і дідусям. А заодно і публікуємо у себе на сторінці для демонстрації роботи обранця.

Хто такі присяжні в цивільному процесі?

В українському цивільному процесі є такі цікаві постаті, як присяжні. Їх у провадженні двоє, і з’являються вони у справах про:

- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

-  усиновлення;

- надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

- примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (ст.293 ЦПК України).

Згідно із ст.34 ЦПК України при здійсненні правосуддя присяжні користуються правами судді. А нормою ч.2 ст.63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (надалі — Закон про судоустрій) на них покладено такі обов’язки:

- справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

- дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів;

- виявляти повагу до учасників процесу;

- не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

- виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється діяльність відповідного суду. Не включаються до списків громадяни:

- визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

- які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків присяжного;

- які мають незняту чи непогашену судимість;

- народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів (органів правопорядку), військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя;

- особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

- громадяни, які досягли шістдесяти п’яти років;

- особи, які не володіють державною мовою (ст.65 Закону про судоустрій).

Положенням ч.1 ст.68 Закону про судоустрій передбачено виплату присяжним винагороди, розрахованої виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу.