Чому в Україні “все не так”, і як будувати зручну державу?

Уявіть собі, що вас підвищили на роботі і ви змогли найняти хатню робітницю. А вона, отримавши всі повноваження щодо домашніх справ, почала запроваджувати свої порядки. То відправить на роботу голодним, заявивши, що вам час схуднути. То накаже лягати спати засвітла, бо вам завтра рано вставати. А то викине ваші дорогі ноутбук і смартфон, бо вони “шкідливі”.

Невже ви будете терпіти такий дискомфорт? Ще й за ваші гроші! Гадаю, що ні. Ви нагадаєте хатній нахабі, хто тут хазяїн. Також поясните, що викинута техніка була придбана за ваш кошт, тому її вартість треба компенсувати або відпрацювати. Якщо ж ваша працівниця не усвідомить і не змінить своєї поведінки, то скоріш за все ви її звільните.

Чому ж відносини українців з владою, якій вони платять зарплату зі своїх податків, розвиваються поки за першим сценарієм? Вони обирають собі народних і  місцевих депутатів, президента, які формують решту державного та місцевого апарату. І ці обранці, разом з двома апаратами, починають диктувати свої правила життя. Зручні для них та вкрай незручні для громадян.

А останні страждають, плачуть на лавочках один одному в плече, проклинають нинішню владу та очікують, що колись прийде нова та “все змінить”. Забуваючи, що, по-перше, цю владу обрали вони самі, бо повірили масним, але нереальним обіцянкам. Повірили, що обранці все зроблять за виборців, самостійно вгадуючи їхні потреби.

По-друге, наступна влада не з’явиться просто так і ні звідки. Вона знову буде обрана тими ж українцями. І якщо виборці не вивчатимуть реальність обіцянок нових кандидатів, то знову залишаться обманутими.

По-третє, чинну владу можна контролювати шляхом запитів на публічну інформацію. Про це йшлося в публікації “Як змусити владу працювати, або демократія в дії”. Якщо хтось вважає, що посадовець не зробив щось корисне, можна запитати, з якої причини не зробив і коли, нарешті, зробить.

По-четверте, якщо українцям щось “не так” або їх хтось образив, вони завжди можуть скористатися Законом України “Про звернення громадян”. Він дає їм право звернутися до чиновника або місцевої структури з пропозиціями про те, як саме повинно бути.

Або із заявою про надання їм того, що належить “по праву” (путівка, пенсія, соцвиплата, відпустка, медогляд тощо).

Чи зі скаргою на місцевого чиновника, який не виконує свою роботу і розповідає мешканцям району, що їхнє питання не входить до його компетенції.

Такі звернення потрібні. Адже, якщо громадяни мовчать, то влада сприймає це за ситуацію “усіх усе влаштовує” і продовжує спричиняти їм незручності.

Якщо ж бодай один українець активно заявлятиме про свої права та вимагатиме їх реалізації, це змусить обранців або створені ними апарати працювати на користь суспільства. Особливо, якщо свою історію спілкування з ними він викладе публічно в соцмережах або в ЗМІ.

Таке публічне висвітлення неправильної роботи представників влади часто дає хороші результати. Бо, дізнавшись про людину, яка бореться за свої права, інші люди почнуть цікавитися: “Виходить, мої права теж порушуються? Значить, і я маю право так захищатися?”. І поодинокі скарги перетворюються на масові. А їх уже важко проігнорувати.

Саме так, і тільки так, шляхом активної взаємодії з владою, створюється правова держава, зручна для кожного, хто в ній законно проживає.

Про завдання Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю

Коли йдеться про порушення в Україні прав людей з інвалідністю, можна почути: «А Ви зверніться до Уповноваженого Президента України з прав таких людей! Він допоможе!».

Оскільки я теж часто даю таку рекомендацію, то час роз’яснити, що це за посадова особа і які повноваження їй надано.

Посаду цю було запроваджено Указом Президента України від 1 грудня 2014 року №902/2014, яким було затверджено Положення про Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю (надалі, відповідно, — Положення і Уповноважений). Основними його завданнями п.3 Положення визначено:

1) моніторинг додержання в Україні прав і законних інтересів людей з інвалідністю, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері, внесення в установленому порядку Президентові України пропозицій щодо припинення, усунення, запобігання обмеженню та порушенню прав і законних інтересів людей з інвалідністю;

2) здійснення заходів щодо налагодження взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення прав і законних інтересів людей з інвалідністю;

3) внесення Президентові України пропозицій щодо підготовки проектів законів, актів Президента України з питань захисту громадянських, соціальних, економічних, культурних прав і законних інтересів людей з інвалідністю, створення умов для реалізації ними таких прав та інтересів;

4) участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з питань захисту прав і законних інтересів людей з інвалідністю, забезпечення умов для реалізації їх громадянських, соціальних, економічних та культурних прав, недопущення дискримінації та забезпечення рівних можливостей для людей з інвалідністю в усіх сферах суспільного життя, поваги до особливостей інвалідів і визнання їх як компонента людської різноманітності;

5) участь у межах компетенції в експертизі законів, які надійшли на підпис главі держави, законопроектів, які пропонуються для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи, інших законопроектів, які стосуються прав і законних інтересів людей з інвалідністю;

6) підготовка та організація заходів за участю Президента України, у тому числі міжнародного характеру, з питань забезпечення прав і законних інтересів людей з інвалідністю;

7) інформування громадськості про здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо забезпечення додержання прав і законних інтересів людей з інвалідністю.

Іншими словами, безпосередньо застосовувати санкції до посадовців, які порушують права людей з інвалідністю, та давати їм обов’язкові вказівки Уповноважений не може. Але звернення до нього інформують про порушення прав цих людей. Тому він може давати пропозиції Президентові України щодо його, як гаранта прав і свобод людини і громадянина, реакції на такі порушення. Також накопичені дані про порушені права людей з інвалідністю сприяють розробці законодавства на їх реалізацію та захист.

Крім того, на нього покладено завдання ініціювати спільні наради та засідання суб’єктів владних повноважень з питань забезпечення прав людей з інвалідністю.

Звернення громадян — ще один спосіб впливати на владу

Ще одним способом впливати на українські владні структури та посадових осіб є звернення громадян. Так, у ст.40 Конституції України зазначено, що всі мають право направляти до цих суб’єктів індивідуальні чи колективні письмові звернення або звертатися до них особисто.

Положення ст.3 Закону України «Про звернення громадян» (надалі — Закон про звернення) закріплюють такі три види звернень:

- пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Іншими словами, якщо Вам спало на думку встановити в парку Вашого району великий екран для показу малечі мультиків, Ви можете написати про це до місцевої держадміністрації індивідуально, підписати пропозицію колективно із сусідами або створити цілу петицію на сайті цього органу;

- заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Наприклад, заява щодо обладнання будівлі місцевої ради відповідно до ДБН «Доступність будівель і споруд для маломобільних груп населення» або про виплату допомоги при народженні дитини;

- скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

В Україні активно використовуються два останні види звернень. Хоча з появою електронних петицій пропозиції теж стали набувати популярності.

На відміну від запиту на публічну інформацію звернення є персоніфікованим і повинно містити прізвище, ім’я, по батькові та адресу проживання громадянина. Але і в ньому, як і в запиті можна зазначати емейл для відповіді (ст.5 Закону про звернення).

Згідно зі ст.40 Конституції України та ст.20 Закону про звернення органи влади та їхні посадові особи зобов’язані розглянути кожне звернення, навіть це — пропозиція намалювати бегемотика на дверях парадного. Розгляд звернень повинен здійснюватися безоплатно в такі терміни від дня їх надходження:

- не пізніше п’ятнадцять днів — для звернень, які не потребують додаткового вивчення;

- не більше одного місяця — за загальним правилом;

- не більше сорока п’яти днів — в разі, коли вирішення питань, порушених у зверненні, в місячний строк неможливо.

Згідно з ч.7 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконна відмова у прийнятті чи розгляді звернення або порушення строків його розгляду тягне за собою накладення на посадову особу такого самого штрафу, як і за порушення права на інформацію.