Що робити, аби уникнути боргу за мікрокредитом?

У моїй адвокатській діяльності трапляються смуги. Це періоди, коли люди звертаються з питань на одну й ту саму тему. Одного тижня українці розлучаються, ділять дітей і майно та відсуджують аліменти. Іншого місяця – воюють з МСЕКами за групу інвалідності чи право на працю.

Однак останні місяці зо два надпопулярними є звернення за консультацією “Взяли мікрокредит, а віддати не можемо. Що робити?”. При цьому причини виникнення заборгованості часто схожі: “тяжкі сімейні обставини”, “захворів я/дитина” тощо.

Так от, варто знати, що згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України (ЦК України) відсутність грошей у боржника не звільняє його від обов’язку погашення кредиту. А хвороба не є обставиною непереборної сили (“форс-мажор”), тому теж не звільняє боржника від внесення чергового платежу.

Зате названі факти можуть стати підставою до розстрочення чи відстрочення виплат за кредитом. Річ у тім, що ст.651 ЦК України дозволяє змінити умови договору за згодою його сторін. А строк погашення кредиту є однією з обов’язкових умов такого договору.

Тому якщо ви припускаєте, що не зможете своєчасно сплатити кошти, зверніться до кредитора з письмовою заявою. В ній варто, по-перше, висловити готовність виконувати взяті на себе зобов’язання. Це покаже, що ви є добросовісним боржником і нікуди не збираєтесь ховатися.

По-друге, зазначити, що, на  жаль, зараз у вас склалися обставини, які не дозволяють вам погасити кредит у строк, у договорі. При цьому перелічити такі обставини і, за можливості, додати копії документів, що їх підтверджують.

По-третє, зазначити строк, коли ви зможете внести черговий платіж, і розмір останнього.

По-четверте, попросити відстрочити або розстрочити вам виконання зобов’язання за договором.

І по-п’яте, підкреслити, що дана заява є способом мирного врегулювання питання погашення кредиту ще до виникнення заборгованості. Якщо ж спір з цього питання таки постане, ви готові до судового його вирішення. При цьому попросити не передавати вашу справу колекторам, оскільки їхні методи суперечать законодавству України.

Дієвість такої заяви підвищується, якщо її подати:

а) до настання дня внесення платежу за договором;

б) не до відділення кредитора, а на його емейл або поштовим відправленням.

Задовольнити подібне звернення чи ні – справа кредитора. Зате в суді воно стане доказом вашої спроби урегулювання договірних відносин і того, що ви нагадували кредитору про незаконність дій колекторів.

Захист прав без жодної скарги–хіба це можливо?

Так, можливо. Навіть в Україні. Наведу на приклад кілька справ, як особистих, так і робочих.

1. У далекому 2003 році я оформлювала трудову пенсію по інвалідності. Документи до Управління Пенсійного фонду України (надалі – пенсійний) подавала за мене моя мама. І працівниці взялися ганяти бідну жінку. То однієї довідки бракує, то іншого документу.

Так тривало близько місяця. Доки я не збагнула, що чіткий перелік документів для призначення пенсії треба дістати офіційно. І надіслала до пенсійного запит про те, які документи потрібно подати, аби мені призначили пенсію. Отримавши відповідь, ми з мамою підготували й подали все за переліком. Після цього пенсію було призначено.

2. Минулого року в моєму “Електронному кабінеті платника” засвітилася недоїмка (недоплата) ЄСВ за період, який у мене був оплачений. Я зробила запит до органу ДФС про те, на якій підставі було здійснено нарахування такої недоїмки, додавши копії квитанцій про сплату внеску. Податківці відповіли, що сталася помилка, і виправили її в системі.

3. Минулого року до мене звернулися батьки малолітньої дівчинки з інвалідністю, якій лікарі ЛКК відмовляли у встановленні підгрупи А. Вони доводили, що з такою підгрупою дитина не матиме права на навчання навіть в інклюзивній групі.

Я склала від імені батьків заяву про переогляд дитини, яку обґрунтувала чіткими критеріями для встановлення підгрупи А. Додатково було зазначено, що навіть у такому тяжкому стані дитина має право на освіту.

Через певний час мама дівчинки написала, що їм встановили підгрупу А.

 

4. У лютому цього року я звернулася до органу соцзахисту за призначенням моєму малолітньому синові соцдопомоги по інвалідності. Працівниця держструктури почала вимагати від мене довідку з Пенсійного фонду про те, що дитина не отримує пенсії.

Це мене здивувало. Навіщо їм дана довідка? Хлопчик у три роки не може отримувати іншу пенсію, крім пенсії у зв’язку з втратою годувальника. А вона не перешкоджає призначенню такої соцдопомоги. Крім того, органи соцзахисту мають право отримувати інформацію від Пенсійного фонду самостійно у визначеному порядку.

Прийшовши додому, я виклала ці аргументи в листі до органу соцзахисту і подала його замість довідки. За місяць виплату було призначено.

Як бачите, іноді запит призводить до того, що представники влади змушені надати всю потрібну інформацію за один раз. Або визнати свою неправоту.

 А детально розписана заява не дозволить держслужбовцю уникнути своїх обов'язків.

Як змусити владу працювати, або демократія в дії

Результати вчорашніх позачергових виборів до Верховної Ради України показали кардинальні зміни у владі. Виборці віддали свої голоси «новим обличчям», розраховуючи на те, що «свіжа кров» буде працювати та не буде красти.

Однак при цьому українцям варто нагадати, що вибори — не кінцевий результат демократії, а лише початок здійснення народом своєї влади. Адже молодих працівників завжди треба навчати. Це стосується і владних структур: нових політиків треба навчати працювати на своїх виборців. Інакше старі політики навчать їх своїх методів.

Отже, обравши собі владу, громадяни України мають право:

- вимагати періодичні звіти про її діяльність. Згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» будь-хто має право усно чи письмово запитати у будь-якого суб’єкта влади, що він зробив за такий-то період. І не важливо: стосується дана інформація запитувача особисто чи ні. Про це детальніше читайте тут https://morotska-law.blogspot.com/2018/11/blog-post_12.html;

- пропонувати своє бачення змін до існуючих порядків (пропозиції «всіх розстріляти» не розглядатимуться, оскільки суперечать чинному законодавству);

- просити про реалізацію свого конкретного права (у межах компетенції відповідного органу або посадової особи);

- скаржитися на посадовця, який не виконує своїх обов’язків та ігнорує зауваження громадян. Робити це можна на підставі Закону України «Про звернення громадян», в якому передбачені такі види звернень громадян, як пропозиції, заяви та скарги. Я вже писала про такий спосіб впливу на владу тут https://morotska-law.blogspot.com/2018/11/blog-post_15.html;

- подавати до суду на ті органи влади чи посадовців, які грубо порушують права тих, кого повинні захищати.

Особливості кожного з цих способів взаємодії з владою розглянемо в наступних публікаціях.

Батьки дітей з інвалідністю мають право впливати на утворення інклюзивних груп або класів

У батьків діток з інвалідністю часто виникає питання: «Що робити, коли дитину відмовляються брати в загальноосвітній навчальний заклад або залишати її в ньому, якщо інвалідність було встановлено вже після зарахування?». Адміністрація/вчителі/вихователі при цьому строго або слізно розповідають, що вони не є фахівцями в роботі з такими дітьми.

Відповідь проста і міститься вона в ч.1 ст.20 Закону України «Про освіту», згідно з якою у разі звернення батьків дитини з інвалідністю до закладу освіти в ньому в обов’язковому порядку утворюється інклюзивна та/або спеціальна група або клас. Навчання в цій групі (класі) забезпечується створенням ставок для потрібних спеціалістів і придбанням спеціального приладдя.

Звернення громадян — ще один спосіб впливати на владу

Ще одним способом впливати на українські владні структури та посадових осіб є звернення громадян. Так, у ст.40 Конституції України зазначено, що всі мають право направляти до цих суб’єктів індивідуальні чи колективні письмові звернення або звертатися до них особисто.

Положення ст.3 Закону України «Про звернення громадян» (надалі — Закон про звернення) закріплюють такі три види звернень:

- пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Іншими словами, якщо Вам спало на думку встановити в парку Вашого району великий екран для показу малечі мультиків, Ви можете написати про це до місцевої держадміністрації індивідуально, підписати пропозицію колективно із сусідами або створити цілу петицію на сайті цього органу;

- заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Наприклад, заява щодо обладнання будівлі місцевої ради відповідно до ДБН «Доступність будівель і споруд для маломобільних груп населення» або про виплату допомоги при народженні дитини;

- скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

В Україні активно використовуються два останні види звернень. Хоча з появою електронних петицій пропозиції теж стали набувати популярності.

На відміну від запиту на публічну інформацію звернення є персоніфікованим і повинно містити прізвище, ім’я, по батькові та адресу проживання громадянина. Але і в ньому, як і в запиті можна зазначати емейл для відповіді (ст.5 Закону про звернення).

Згідно зі ст.40 Конституції України та ст.20 Закону про звернення органи влади та їхні посадові особи зобов’язані розглянути кожне звернення, навіть це — пропозиція намалювати бегемотика на дверях парадного. Розгляд звернень повинен здійснюватися безоплатно в такі терміни від дня їх надходження:

- не пізніше п’ятнадцять днів — для звернень, які не потребують додаткового вивчення;

- не більше одного місяця — за загальним правилом;

- не більше сорока п’яти днів — в разі, коли вирішення питань, порушених у зверненні, в місячний строк неможливо.

Згідно з ч.7 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконна відмова у прийнятті чи розгляді звернення або порушення строків його розгляду тягне за собою накладення на посадову особу такого самого штрафу, як і за порушення права на інформацію.

Не дайте слідчому забути про Вашу справу!

Необхідно знати, що в разі вчинення щодо Вас кримінального правопорушення (злочину) процесуальним законом надано достатньо інструментів, аби Ваша справа не вкривалася товстим шаром пилу у слідчого на полиці. Згідно зі ст.ст.55, 56 і 214 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, набуває статусу потерпілого з моменту подання нею заяви про таке правопорушення. Тому по закінченні 24-х годин після звернення до правоохоронних органів особа вже має право подавати слідчому докази, в т.ч. зібрані за допомогою адвоката, подавати клопотання та в інший законний спосіб активно впливати на хід досудового розслідування.