Ефективний контроль над владою. Вчимося писати запити на інформацію

У дописі “Як змусити владу працювати, або демократія в дії” ми домовилися розглянути особливості різних способів взаємодії з владою. Одразу варто окреслити, що ємний термін “влада” включає в себе не лише органи державної влади, як-от: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та будь-які міністерства чи місцеві державні адміністрації або суди. Сюди входять також обрані посадовці: народні депутати чи Президент України. І, звісно, не забуваємо про органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські, районні обласні ради, їхні виконавчі комітети, сільських, селищних, міських голів.

У названій же публікації йшлося про право кожного громадянина вимагати від влади періодичну звітність. Як це здійснити на практиці? До прикладу візьмемо одну з найпопулярніших передвиборчих обіцянок підняти пенсії літнім людям або людям з інвалідністю.

Отже, обрали ми з вами кандидата, який найгучніше про це кричав. Минає місяць, півроку, а наш обранець мовчить про гідні пенсії та про те, де він братиме на це гроші. Аж раптом нам спадає на думку запитати його про це, а не мучитися здогадками. Прочитавши публікацію “Яку інформацію влада може приховувати, а яку - ні?” ви дізнаєтеся, чим можна цікавитися, а що є табу.

Виконання передвиборчої програми в частині пенсій не може бути закритою інформацією, оскільки обіцянка мала публічний характер, а її виконання пов’язано з використанням бюджетних коштів.

Як відомо, для отримання потрібних відповідей треба ставити правильні запитання. Тому, якщо бабуся чи дідусь (наші чи сусідські) поскаржаться нам на того негідника, який обіцяв їм пенсії, а тепер мовчить, то ми робимо наступне.

1. Знаходимо його передвиборчу програму або його виступи перед журналістами. Наприклад, на сайті Центральної виборчої комісії. Чи в пошуковій системи набираємо ім’я обранця разом зі словом “пенсії” та читаємо/дивимось інтерв’ю, коментарі тощо. Що конкретно він казав про пенсії? Яким категоріям пенсіонерів він обіцяв підняти виплати? Чи обіцяв їх підняти в конкретні строки? Чи казав, що конкретно для цього робитиме? Звідки братиме гроші для виконання даної обіцянки?

2. Записуємо ці чи інші запитання, які нас цікавлять в його діяльності на тему пенсій. Вони і будуть головною частиною нашого запиту.

3. Оформлюємо письмовий запит на інформацію відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Хоча за її нормами прохання надати інформацію може бути також усним, але письмова форма надійніша. Адже це не дозволить адресату обманути запитувача або заявити, що деяких питань не було.

4. Обов’язково зазначаємо в запиті: назву (ім’я) адресата; своє прізвище, ім’я та по батькові; свою поштову адресу або емейл, а також номер телефону, якщо такий є; самі питання, які нас цікавлять, або документ, в якому є необхідна інформація; підпис і дату подання запиту. При цьому, по-перше, поштову адресу та емейл ми можемо написати або разом, або на вибір. Відмова надати запитану інформацію на підставі відсутності домашньої адреси буде незаконною.

По-друге, ми не повинні пояснювати, навіщо нам запитувана інформація та як вона стосується нас особисто.

5. Нагадуємо в тексті запиту, що:

- якщо наш обранець не володіє запитуваною інформацією, він зобов’язаний переслати це прохання тому, хто може нам відповісти. Повернення запиту через некоректного адресата суперечить законодавству України.

- незаконною є відповідь про те, що запитану інформацію можна знайти в загальнодоступних джерелах;

- такі “відписки” ви змушені будете оскаржити до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

6. Обираємо спосіб подачі запиту: в канцелярію (приймальню); через сайт обранця (якщо там є електронна форма запиту); на його емейл чи факсом. Тут необхідно пам’ятати, що надсилання запиту емейлом не означає, що його текст ми можемо викладати безпосередньо в тілі електронного листа. У такому разі запит надсилається повноцінним відсканованим документом з підписом, вкладеним у лист.

7. Чекаємо п’ять робочих днів на відповідь.

8. Отримуємо письмову відповідь і показуємо її бабусям і дідусям. А заодно і публікуємо у себе на сторінці для демонстрації роботи обранця.

Як добиватися своєчасного надання житлово-комунальних послуг

Дуже часто я чую від клієнтів і знайомих: “У нас тиждень не працює єдиний ліфт! Чим думає ЖЕК?”, “Вже місяць немає світла в парадному! Повертатися з роботи страшно! А дітям зі школи — Ви уявляєте як?!” або “Гарячу воду вимикали на два тижні, а не вмикають уже більше двох місяців!. Відповідно, далі лунає з гіркотою “І за що ми тільки їм платимо?..” або з обуренням “Не буду їм платити, поки все не виправлять!”.
Так от, зараз право не платити за ненадані послуги закріплено на законодавчому рівні. Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживачі мають право, зокрема, на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.
Понад це, у пункті 7 цієї ж частини передбачено штраф від управителя, виконавців комунальних послуг у розмірі, визначеному договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт.
При цьому ч.2 ст.26 названого Закону зобов’язує виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку (наприклад, ЖЕК) самостійно здійснювати такий перерахунок за ненадані або несвоєчасно надані послуги, а також сплачувати вищезгаданий штраф.
Іншими словами, якщо у вас три дні не вивозиться сміття чи не прибирається прибудинкова територія, то вам за ці дні повинні зменшити суму рахунку за “комуналку”.
А якщо у вашому парадному місяць стоїть зламаний ліфт, то управитель (ЖЕК) повинен вам або виплатити штраф, або зменшити суму рахунку за утримання будинку та прибудинкової території на розмір цього штрафу.
Якщо ж ви не вірите в те, що виконавець послуги (управитель) сам це зробить, можете нагадати йому про це заявою. У ній варто зазначити період ненадання послуги або порушення строку ремонту ліфта і попросити здійснити перерахунок “квартплати”.
У випадку, коли управителем є комунальне підприємство, засноване місцевою радою, то таку бездіяльність з його боку можна оскаржити до виконкому такої ради. Наприклад, у Києві для цього діє “Контактний центр міста Києва” 1551. Саме туди я звернулася, коли у нашому парадному чотири дні було відсутнє освітлення в коридорах перед квартирами, а в ЖЕКу заявляли, що їхній електрик у відпустці.

Як бачите, у зверненні я натякнула на обов’язок самостійного здійснення перерахунку. Того ж вечора освітлення в коридорах з’явилося, а наступного дня мені зателефонували з 1551 і поцікавилися, чи воно вже є.
“Права не дають, права беруть!” — пам’ятайте про це! Будьте активними, і ніхто вас не обдурить!

Як змусити владу працювати, або демократія в дії

Результати вчорашніх позачергових виборів до Верховної Ради України показали кардинальні зміни у владі. Виборці віддали свої голоси «новим обличчям», розраховуючи на те, що «свіжа кров» буде працювати та не буде красти.

Однак при цьому українцям варто нагадати, що вибори — не кінцевий результат демократії, а лише початок здійснення народом своєї влади. Адже молодих працівників завжди треба навчати. Це стосується і владних структур: нових політиків треба навчати працювати на своїх виборців. Інакше старі політики навчать їх своїх методів.

Отже, обравши собі владу, громадяни України мають право:

- вимагати періодичні звіти про її діяльність. Згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» будь-хто має право усно чи письмово запитати у будь-якого суб’єкта влади, що він зробив за такий-то період. І не важливо: стосується дана інформація запитувача особисто чи ні. Про це детальніше читайте тут https://morotska-law.blogspot.com/2018/11/blog-post_12.html;

- пропонувати своє бачення змін до існуючих порядків (пропозиції «всіх розстріляти» не розглядатимуться, оскільки суперечать чинному законодавству);

- просити про реалізацію свого конкретного права (у межах компетенції відповідного органу або посадової особи);

- скаржитися на посадовця, який не виконує своїх обов’язків та ігнорує зауваження громадян. Робити це можна на підставі Закону України «Про звернення громадян», в якому передбачені такі види звернень громадян, як пропозиції, заяви та скарги. Я вже писала про такий спосіб впливу на владу тут https://morotska-law.blogspot.com/2018/11/blog-post_15.html;

- подавати до суду на ті органи влади чи посадовців, які грубо порушують права тих, кого повинні захищати.

Особливості кожного з цих способів взаємодії з владою розглянемо в наступних публікаціях.

Про консультації від АЛЛО ПРАВНИК

І знову маю до вас, дорогі читачі, гарні новини. Завтра, з 8:00 до 14:00, за телефоном АЛЛО ПРАВНИК (044) 22-22-000, ви зможете отримати від мене відповіді на будь-які юридичні запитання. І не важливо, як давно вони вас турбують: дві години чи десять років. Я докладу всіх зусиль, аби допомогти вам знайти вихід із ситуації, що вас бентежить.

При цьому нагадаю, що сервіс Центру правової допомоги «АЛЛО ПРАВНИК» — не лише зручний, а й доступний кожному. Так, кваліфіковану консультацію зрозумілою мовою можна отримати по телефону. Тобто не потрібно витрачати час на дорогу до офісу адвоката. А отримати дану послугу можна за більш ніж доступною ціною 40 грн.

Підтримати петицію щодо заборони бюджетного фінансування окупованих територій

Попри мої побоювання надіслану мною вчора через Офіційне інтернет-представництво Президента України електронну петицію оприлюднили. Нагадаю, в ній ідеться про заборону використання бюджетних коштів для відновлення окупованих Російською Федерацією територій України до їх звільнення.

Прошу підтримати та поширити дане звернення. Адже це питання не лише наших з вами грошей, а й гідності.

Фото: 24tv.ua

Електронна петиція Президентові України

7 липня 2019 року Президент України Володимир Зеленський публічно повідомив у своєму Твіттері наступне:

   "Ми хочемо відбудувати міст у Станиці Луганській. Я публічно домовлявся з нашим урядом: знаходимо гроші – і дуже швидко будуємо його. Для цього необхідно відсунути укріплення іншої сторони. Якщо вони це зроблять, ми почнемо будувати міст і швидко впораємося."

Однак проведення українською стороною будь-яких ремонтно-відновлювальних робіт на окупованих Російською Федерацією територіях до їх визволення свідчить про:

- визнання Президентом Україні окупаційного режиму законним. Адже згідно зі ст.133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Ніяких станиць до складу нашої держави не входить;

- співпрацю української влади з окупаційним режимом (колабораціонізм), оскільки офіційна влада заявляє про відновлення інфраструктури окупованих територій у період перебування на них окупаційних військ;

- використання коштів платників податків для забезпечення інфраструктури, якою безперешкодно користуються окупаційні війська.

Річ у тім, що згідно з ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України саме податки та збори (включаючи військовий збір), сплачені фізичними та юридичними особами, формують загальний фонд Державного бюджету України. Виходить, що замість посилення Збройних Сил України у період військової агресії зібрані кошти будуть направлені на відновлення територій, на яких перебувають окупаційні війська. Отже, платники податків змушені будуть утримувати окупантів за свій кошт.

До того ж, знаходження мосту на окупованій території не дозволить українській стороні контролювати якість проведених робіт, а також цільове використання бюджетних коштів. Це відкриє шлях до корупційних зловживань з обох сторін. І ніхто не дасть гарантій того, що відновлений міст чи інші об'єкти інфраструктури на окупованих територіях не будуть зруйновані знову.

Щойно її оприлюднять, як я поширю посилання на дане звернення для його підписання.

Головне фото: https://tehnopolis.com.ua/

Конституція України про владу. Частина 2. Президент України та референдум

Згадалося мені, як на початку президентства пана Зеленського його команда, в особі Андрія Богдана заявила, що результати переговорів з Росією можуть бути винесені на референдум. Та чи справді такі повноваження гаранта державного суверенітету і територіальної цілісності України передбачені Конституцією України?

Дійсно, на підставі її п.6 ч.1 ст.106 і ч.1 ст.156 призначати всеукраїнський референдум він може. Однак лише для затвердження закону про внесення змін до Конституції України. А саме до її розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України". І за умови, якщо перед цим закон був прийнятий двома третинами складу Верховної Ради України.

Інших випадків призначення референдуму Президентом України не передбачено.

Про експеримент і його результати

Попередній допис став, свого роду експериментом. У ньому я навела гасла, які вигукувалися на Марші Рівності 2018 і 2019 років. Нечисленні коментарі показали, що ці ідеї стосуються всіх і кожного в Україні.

Це підтверджує, що такі заходи, попри негативне до них ставлення українського суспільства, мають правозахисний характер. Вони лише нагадують про те, що, люди бувають позбавлені прав за будь-яких причин. І тоді вони можуть боротися за їх надання/повернення.

Саме про це йдеться у ч.6 ст.55 Конституції України, згідно з якою кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Про що йдеться?

"Права не дають, права беруть!"
"Права людини - понад усе!"
"Ні - насиллю, так - правам!"
Про що ці гасла, на Вашу думку?