Як добиватися своєчасного надання житлово-комунальних послуг

Дуже часто я чую від клієнтів і знайомих: “У нас тиждень не працює єдиний ліфт! Чим думає ЖЕК?”, “Вже місяць немає світла в парадному! Повертатися з роботи страшно! А дітям зі школи — Ви уявляєте як?!” або “Гарячу воду вимикали на два тижні, а не вмикають уже більше двох місяців!. Відповідно, далі лунає з гіркотою “І за що ми тільки їм платимо?..” або з обуренням “Не буду їм платити, поки все не виправлять!”.
Так от, зараз право не платити за ненадані послуги закріплено на законодавчому рівні. Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживачі мають право, зокрема, на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.
Понад це, у пункті 7 цієї ж частини передбачено штраф від управителя, виконавців комунальних послуг у розмірі, визначеному договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт.
При цьому ч.2 ст.26 названого Закону зобов’язує виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку (наприклад, ЖЕК) самостійно здійснювати такий перерахунок за ненадані або несвоєчасно надані послуги, а також сплачувати вищезгаданий штраф.
Іншими словами, якщо у вас три дні не вивозиться сміття чи не прибирається прибудинкова територія, то вам за ці дні повинні зменшити суму рахунку за “комуналку”.
А якщо у вашому парадному місяць стоїть зламаний ліфт, то управитель (ЖЕК) повинен вам або виплатити штраф, або зменшити суму рахунку за утримання будинку та прибудинкової території на розмір цього штрафу.
Якщо ж ви не вірите в те, що виконавець послуги (управитель) сам це зробить, можете нагадати йому про це заявою. У ній варто зазначити період ненадання послуги або порушення строку ремонту ліфта і попросити здійснити перерахунок “квартплати”.
У випадку, коли управителем є комунальне підприємство, засноване місцевою радою, то таку бездіяльність з його боку можна оскаржити до виконкому такої ради. Наприклад, у Києві для цього діє “Контактний центр міста Києва” 1551. Саме туди я звернулася, коли у нашому парадному чотири дні було відсутнє освітлення в коридорах перед квартирами, а в ЖЕКу заявляли, що їхній електрик у відпустці.

Як бачите, у зверненні я натякнула на обов’язок самостійного здійснення перерахунку. Того ж вечора освітлення в коридорах з’явилося, а наступного дня мені зателефонували з 1551 і поцікавилися, чи воно вже є.
“Права не дають, права беруть!” — пам’ятайте про це! Будьте активними, і ніхто вас не обдурить!

Для встановлення пандусу в багатоповерхівці дозвіл мешканців не потрібен

Мешканці українських багатоповерхівок свято вірять у два міфи, пов’язаних із встановленням пандусів на вході в їхній будинок.

Перший з них розповідає, що пандус треба встановлювати лише в тих будинках чи під’їздах (парадних), де живуть люди з інвалідністю.

Згідно з другим — для встановлення пандусу необхідний дозвіл мешканців будинку. І, якщо бодай хтось із них проти цього, то встановлювати пандус не можна.

Необхідно знати, що обидва ці твердження є абсолютною неправдою, яка вперто поширюється працівникам ЖЕКів та інших структур, що володіють житловим фондом та/чи утримують його, з метою позбутися зайвої роботи.

Так, встановлення пандусу передбачено п.6.2 розділу 6 ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення», чинних з 1 травня 2007 року (надалі — ДБН з доступності). Згідно з розділом 3 цих ДБН маломобільні групи населення (МГН) — люди, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації  або при орієнтуванні в просторі. До них віднесені не лише особи з інвалідністю, а й люди з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітні жінки, люди старшого (похилого) віку, люди з дитячими колясками тощо.

Тобто пандус може стати в пригоді як бабусі з паличкою, якій важко здолати навіть одну сходинку, так і молодому чоловікові з поламаною ногою. Як вагітній жінці, якій на 8-му місяці вагітності важко підніматися і спускатися сходами, так і татові немовлят-двійнят, який виводить їх на прогулянку в подвійному візочку.

«Ну, тато — чоловік! Має бути сильним і піднімати візок з немовлятами на раз-два! Йому має бути соромно просити пандус!», — скажете Ви. Але, по-перше, тато може мати інвалідність або бути худорлявим і невисоким на зріст, через що відчувати труднощі.

По-друге, піднімати візок, до того ж, подвійний не зовсім безпечно. А ДБН з доступності визначає доступними для МГН такі будинки і споруди, у яких реалізований комплекс архітектурно-планувальних, інженерно-технічних, ергономічних, конструкційних і організаційних заходів, що відповідають нормативним вимогам щодо забезпечення доступності і безпеки МГН.

З цього випливає, що пандус повинен бути встановлений незалежно від того, чи здатний представник МГН здолати сходи самостійно чи ні. До того ж, ДБН є нормативним актом, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 2 листопада 2006 року №362, а тому підлягає обов’язковому виконанню на всій території України. Відмова у встановленні пандусу через відсутність дозволу мешканців будинку, як і ненадання ними такого дозволу суперечить ДБН з доступності та порушує право маломобільного населення на свободу пересування.

Саме знання про ці норми дозволить Вам змусити відповідні структури обладнати багатоповерхівку таким необхідним елементом доступності, як пандус, навіть якщо в ній немає мешканців з інвалідністю.