Право на гонорар за інтерв'ю мають не лише зірки

Статистика переглядів (понад 11800) і поширень (220) публікації від 20 листопада щодо права людей з ДЦП на призначення їм електровізків наштовхнула мене на ідею. Давайте цього тижня поговоримо про так звані "правові міфи України", тобто про маловідомі нам права, через незнання яких нас часто обманюють і залишають ні з чим.

Про одне з таких прав я писала неодноразово, але люди продовжують потрапляти на цей ґачок. Ідеться про право особи, у якої взяли інтерв’ю в глянець, на телевізійне ток-шоу чи на радіопередачу, на винагороду (гонорар). Так, у ч.ч.3–5 ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» чітко передбачено:

Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Винагорода за  використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Це означає, що, по-перше, не треба бути зіркою сцени чи кіно, аби отримувати кошти за своє інтерв’ю. Таке право належить кожному, у кого взяли інтерв’ю журналісти. Навіть якщо це людина з важкою формою інвалідності, яка розповідає про свій запаморочливий кар’єрний зліт. Навіть якщо ця історія стане прикладом для мільйонів людей з інвалідністю і без неї. Навіть якщо інтерв’ю на «соціально важливу тему», про яку розповідає людина, яка опинилася в цій ситуації.

Однак посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, які дають інтерв’ю з приводу діяльності цих структур і своєї роботи, гонорар не отримують.

По-друге, гонорар за інтерв’ю виплачується «за замовчанням», тому, що людина дала інтерв’ю, а не на її прохання чи вимогу. Фрази «Редакція такого не практикує!» не повинно звучати, взагалі, оскільки вона означає умисне порушення авторських прав на інтерв’ю.

По-третє, якщо гонорар отримує журналіст, то таку саму суму повинні виплатити і Вам. Відмовитися від гонорару Ви можете лише за домовленістю з тим, хто брав інтерв’ю. Але тільки тоді, якщо такий журналіст не є найманим працівником цієї редакції, бо інакше він не матиме право на укладення самостійно договорів.