Не відповів на запит, - штраф!

Іноді, на мою пропозицію клієнтам зробити запит до якоїсь владної структури, я чую: «Та поки ця відповідь прийде! Це ж, напевно, місяць пройде!».

Насправді згідно зі ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (надалі — Закон про публічну інформацію) загальне правило передбачає для надання відповіді на запит п’ять робочих днів з дня отримання запиту.

Однак з цього правила є винятки як у бік зменшення, так і в бік збільшення строку. Зокрема, якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. При цьому клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

Та коли запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

До речі, якщо запитувана інформація передбачає копіювання більше 10 сторінок, то відповідно до ст.21 Закону про публічну інформацію запитувач повинен оплатити фактичні витрати на копіювання та друк. Цікаво, що про витрати на сканування не йдеться, тому вигідніше просити надсилати письмову інформацію на емейл або у месенджер, прикріплений до номеру телефону.

Згідно зі ст.22 Закону про публічну інформацію у наданні запитуваної інформації може бути відмовлено, якщо:

- даний орган влади чи посадовець нею не володіє і не зобов’язаний володіти за своєю компетенцією. Однак, якщо за статусом або характером діяльності йому відомо, хто повинен володіти даною інформацією, він зобов’язаний сам направити цей запит до відповідної структури з одночасним повідомленням про це запитувача;

- доступ до неї обмежено;

- запит не відповідає вимогам, передбаченим ст.19 цього ж Закону;

- запитувач не оплатив витрати на копіювання та друк.

Цікаво, що адресат запиту не має права відмовити в наданні запитуваної інформації, мотивуючи її розміщенням у відкритих джерелах. Тобто відмова не може звучати так: «Шановний Запитувачу! Ми не надаємо Вам інформацію, оскільки Ви можете прочитати її там-то.». Така відмова є неправомірною.

А тепер найголовніше. Якщо органом влади або посадовою особою допущено:

- необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

- ненадання відповіді на запит на інформацію;

- ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації;

- несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, —

то згідно з ч.2 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення це тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ). Оскільки НМДГ вже давно незмінно становить 17 гривень, то розмір штрафу сягає від 425 до 850 гривень. Сума, звісно, не велика, але факт застосування цього стягнення до посадовця дає запитувачеві в подальшому право звернутися за позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої такими рішеннями чи діяннями.

Положеннями ст.ст.17 і 23 Закону про публічну інформацію передбачено, що оскаржити рішення, дії чи бездіяльність розпорядника інформації можна його керівникові, до вищого органу, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини або до суду.